Зрозуміла,що потрібно на якийсь момент відключитись від боротьби з незаконними забудовами в Києві та Мукачеві, вирішення проблем житлово-комунального господарства та виявлення мільйонних та мільярдних крадіжок бюджетних коштів. Люди, які зловживають довірою громади, вважають, що ми повинні весь свій час займатись з боротьбою з результатами їх “ефективної діяльності” на своїх робочих місцях.

На якийсь час забула про свої довгострокові творчі проекти:фестивалі,конкурси,шоу-програми,видання подарункових видань ,організацію художніх та фотовиставок,про свій довгостроковий авторський проект “Артвізитівка України”, а також про проведення пленерів тощо.

Згадала вислів, який часто використовую у повсякденні “допомагаючи іншим, допоможеш і собі…”і вирішила…організувати пленер в мальовничому Закарпатті .Кожний пленер отримує свою назву, і ми, наприкінці, назвали його “Ясінянська дача всім на вдачу”.

Час (з 24 вересня по 4 жовтня 2016 року)і місце для пленеру вибрані були ідеально (відчувалась допомога якихось вищих сил),бо мали можливість піднятись і на Драгобрат і на Буковель при ясному сонці і без дощу, погуляти на фестивалі баранця в Лазещині, отримати майстер- клас по приготуванню бограча,ознайомитись з музеями та пам’ятками архітектури ,прогулятись по околицях селища та мати можливість написати чудові картини, відтворивши неповторні краєвиди цієї місцевості,де “гори сині підпирають небо,стрункі смереки спокій бережуть,а потоки з гір несуть снагу і силу”…Не можна не згадати про чудових людей, які саме тут живуть. Люди, які знають свій рідний край і бережуть його традиції,заслуговують на шану, повагу і підтримку.

На питання,чи є національне вбрання у молодої дівчини, яка теж творчо підходила до виконання своєї роботи по приготуванню їжі для учасників пленеру, почули відповідь:”Звичайно ж є,я також зберігаю національну одежу,яку носили ще мої прадіди, діди і батьки,а також знаю всі традиції ,відмічаю всі свята, до яких мене привчили в моїй сім’ї”.

Добрі справи розпочинаються з малого, іноді вони розпочинаються з теплих слів та розуміння. Мою пропозицію прийняти учасників пленеру з різних регіонів України підтримала чудова сім’я Дячуків,за цо їм низький уклін. Завдяки їм художники з Києва,Вінниці,Крижополя,Донецька,Хуста,Мукачева : Тішецький Валентин,Нечай-Сорока Світлана,Кравченко Ірина,Секереш Антон,Грабар Віктор,Галай Сергій,Крижанівська Марія,Внукова Світлана відчували себе як вдома (і навіть краще!!!).Для багатьох учасників пленеру були новими та незнайомими назви гірських вершин, річок та озер-Говерла(Говирла,Говирльи),Петрос,Петросул,Близниці,Стіг,хребет Чорногора.А смарагдове озеро Ворожеська на Драгобраті та озеро Молодості на Буковелі дало натхнення декільком учасникам пленеру ,нікого не залишивши байдужим. Можна сказати,що “вершинами струнких смерек” нас причарував і Драгобрат і Буковель, а гірські ріки нагадали всім про плинність буття :“все тече,все змінюється” і про те, що треба цінувати щасливі миті сьогодення.

За легендою у гір Говерли і Піп-Івана є діточки- сини і дочки- це гірські річки, що мали свої джерела під Чорногорою.Найстаршим їх сином є Прут, за ним 2 близнюки – Чорний Черемош та Білий Черемош. Обидві ці річки бистротічні,шалено скоропливучі,голосні,гримучі.Пливли окремими долинами , але, як рідні брати,зійшлися разом,з’єдналися і передали свою воду старшому братові-Прутові,і попливли в далекий світ до прадіда річок — широкого і глибокого Дунаю. А по інший бік Чорногори Говерла з Піп-Іваном мали 2 доні-близнючки-Білу і Чорну Тису, які народились окремо, а потім здоганяли одна одну.Здогнали і пішли разом Тисою. І це все поруч з місцем дислокації нашого пленеру!!!

Нашим учасникам пленеру просто ПОВЕЗЛО!!! Вони приїхали до краю “лісів великих, квіток різнокольорових та трав шовкових”!Не можна не відзначити природні багатства цього краю.Передгір’я трьох хребтів Свидовецького,Чорногорського та Горганського утворюють затишну котловину і ніби тримають своїх лагідно замкнених долонях селище Ясіня. Від нього на кілометри розтікаються в усі боки мальовничі присілки.Назва селища Ясіня символізує ясність і зрозумілість.

За останнім переписом тут проживає 9300 чоловік,які мають смак до життя, пам’ятають історію свого краю і примножують його славу через започаткування декількох самобутніх фестивалів, серед яких найпопулярніші “ДОВБУШЕВА ЮШКА”,”ВІФЛІЄМСЬКА ЗІРОНЬКА”,”ВЕЛИКА ГУЦУЛЬСЬКА КОЛЯДА”,”ГУЦУЛЬСЬКА БРИНЗЯ”, ”ВОДОХРЕЩА” тощо.Залучення до участі в різноманітних конкурсах підвищує настрій і організаторам, і учасникам, і глядачам. Це — конкурс косарів,конкурс вусачів,конкурс бородачів,конкурс на кращу колекцію гуцульських топориків, на кращу колекцію гуцульських дзвоників тощо.

Кожного року селяни відзначають День Ясіня в жовтні місяці на Покрову. Наступного року всі будуть готуватися до 520-ої річниці заселення цієї місцевості.А все почалося з того, що пастух Іван (Данило за іншими джерелами) Струк не розрахував погодні умови і не встиг перевести отару овець через Карпати на галицьку сторону,він вирішив їх залишити на всю зиму біля величезного ясеня,зробивши навкруги своєї отари огорожу із віток інших дерев. Яке ж у нього було здивування,коли навесні він повернувся на це місце із своїм сином , і побачив, що вівці не тільки перезимували,а ще й дали приплод. Інакше як чудом вони не змогли це пояснити і вирішили на цьому місці побудувати капличку,яка пізніше перебудувалась (без жодного цвяха і збільшилась в розмірі ) і стала Струківською церквою — церквою Вознесіння Господнього – шедевром гуцульської архітектури з вишуканими пропорціями та оздобленням. Цей витвір мистецтва надихнув багатьох учасників пленеру на написання картин та підготовку до нових творчих проектів.

Старовинну гуцульську хату,якій 150 років (!!!), також можна побачити на картинах наших митців після цього пленеру. Треба відзначити,що наші художники змогли знайти красу в кожному квадратному сантиметрі цієї місцевості,бо уявлення інколи важливіші за знання. Творчі люди відчувають гармонію і красу навколо себе швидше за інших,тягнуться підсвідомо до прекрасного і всіх запрошують до цієї краси. І тому не дивно,що з кожної картини ,написаної на пленері, глядачі отримують свою порцію краси,позитиву і заряду на наступні роки, якими з ними поділився автор сюжету. Кожна картина випромінює позитивну енергію, яка дає можливість людині стати кращою і змінити світ навколо себе.

Пленеристи створювали свої шедеври, а щоб підтримати вітчизняного виробника, використовували фарби та полотна з підрамниками української фірми ROSA, сподіваючись в перспективі на підтримку і цієї фірми наших пленерів у майбутньому.

Що таке пленер для художників восени в Карпатах?

Це – можливість відчути перспективу, якою вони не можуть скористатися і насолоджуватись в своїх майстернях.

Це – можливість погратися із кольорами, коли на твоїх очах зелений ліс стає жовто-багряним (зрозуміло,чому головний засіб художньої виразності в роботах закарпатської школи- колір), коли здається, що повітря ти “нарізаєш скибками” і споживаєш,споживаєш…до несхочу…

Це – можливість отримання нових знань від своїх колег-учасників пленеру, які належать до різних шкіл,це взаємодія з різними творчими особистостями навкруги, взаємодопомога та підвищення кваліфікації.

Це- можливість продемонструвати свої напрацювання та результати своїх здобутків до і під час пленеру.

Це- налаштування своєї професійної діяльності на майбутні періоди та можливість спробувати себе і в інших напрямках та жанрах.

Це-можливість отримати інформацію про край, де відбувається пленер, про звичаї цього краю,легенди та успіхи людей,які в ньому проживають, та ще багато-багато позитиву , який не вимірюється ніякою шкалою…

Отож,запрошуємо всіх в коло наших друзів,підтримуйте нас і наші проекти і у всіх вас буде вдача.

Людмила Черватюк – організатор і куратор пленерів,автор проекту “Артвізитівка України”

 

Зрозуміла,що потрібно на якийсь момент відключитись від боротьби з незаконними забудовами в Києві та Мукачеві, вирішення проблем житлово-комунального господарства та виявлення мільйонних та мільярдних крадіжок бюджетних коштів. Люди, які зловживають довірою громади, вважають, що ми повинні весь свій час займатись з боротьбою з результатами їх “ефективної діяльності” на своїх робочих місцях.

На якийсь час забула про свої довгострокові творчі проекти:фестивалі,конкурси,шоу-програми,видання подарункових видань ,організацію художніх та фотовиставок,про свій довгостроковий авторський проект “Артвізитівка України”, а також про проведення пленерів тощо.

Згадала вислів, який часто використовую у повсякденні “допомагаючи іншим, допоможеш і собі…”і вирішила…організувати пленер в мальовничому Закарпатті .Кожний пленер отримує свою назву, і ми, наприкінці, назвали його “Ясінянська дача всім на вдачу”.

Час (з 24 вересня по 4 жовтня 2016 року)і місце для пленеру вибрані були ідеально (відчувалась допомога якихось вищих сил),бо мали можливість піднятись і на Драгобрат і на Буковель при ясному сонці і без дощу, погуляти на фестивалі баранця в Лазещині, отримати майстер- клас по приготуванню бограча,ознайомитись з музеями та пам’ятками архітектури ,прогулятись по околицях селища та мати можливість написати чудові картини, відтворивши неповторні краєвиди цієї місцевості,де “гори сині підпирають небо,стрункі смереки спокій бережуть,а потоки з гір несуть снагу і силу”…Не можна не згадати про чудових людей, які саме тут живуть. Люди, які знають свій рідний край і бережуть його традиції,заслуговують на шану, повагу і підтримку.

На питання,чи є національне вбрання у молодої дівчини, яка теж творчо підходила до виконання своєї роботи по приготуванню їжі для учасників пленеру, почули відповідь:”Звичайно ж є,я також зберігаю національну одежу,яку носили ще мої прадіди, діди і батьки,а також знаю всі традиції ,відмічаю всі свята, до яких мене привчили в моїй сім’ї”.

Добрі справи розпочинаються з малого, іноді вони розпочинаються з теплих слів та розуміння. Мою пропозицію прийняти учасників пленеру з різних регіонів України підтримала чудова сім’я Дячуків,за цо їм низький уклін. Завдяки їм художники з Києва,Вінниці,Крижополя,Донецька,Хуста,Мукачева : Тішецький Валентин,Нечай-Сорока Світлана,Кравченко Ірина,Секереш Антон,Грабар Віктор,Галай Сергій,Крижанівська Марія,Внукова Світлана відчували себе як вдома (і навіть краще!!!).Для багатьох учасників пленеру були новими та незнайомими назви гірських вершин, річок та озер-Говерла(Говирла,Говирльи),Петрос,Петросул,Близниці,Стіг,хребет Чорногора.А смарагдове озеро Ворожеська на Драгобраті та озеро Молодості на Буковелі дало натхнення декільком учасникам пленеру ,нікого не залишивши байдужим. Можна сказати,що “вершинами струнких смерек” нас причарував і Драгобрат і Буковель, а гірські ріки нагадали всім про плинність буття :“все тече,все змінюється” і про те, що треба цінувати щасливі миті сьогодення.

За легендою у гір Говерли і Піп-Івана є діточки- сини і дочки- це гірські річки, що мали свої джерела під Чорногорою.Найстаршим їх сином є Прут, за ним 2 близнюки – Чорний Черемош та Білий Черемош. Обидві ці річки бистротічні,шалено скоропливучі,голосні,гримучі.Пливли окремими долинами , але, як рідні брати,зійшлися разом,з’єдналися і передали свою воду старшому братові-Прутові,і попливли в далекий світ до прадіда річок — широкого і глибокого Дунаю. А по інший бік Чорногори Говерла з Піп-Іваном мали 2 доні-близнючки-Білу і Чорну Тису, які народились окремо, а потім здоганяли одна одну.Здогнали і пішли разом Тисою. І це все поруч з місцем дислокації нашого пленеру!!!

Нашим учасникам пленеру просто ПОВЕЗЛО!!! Вони приїхали до краю “лісів великих, квіток різнокольорових та трав шовкових”!Не можна не відзначити природні багатства цього краю.Передгір’я трьох хребтів Свидовецького,Чорногорського та Горганського утворюють затишну котловину і ніби тримають своїх лагідно замкнених долонях селище Ясіня. Від нього на кілометри розтікаються в усі боки мальовничі присілки.Назва селища Ясіня символізує ясність і зрозумілість.

За останнім переписом тут проживає 9300 чоловік,які мають смак до життя, пам’ятають історію свого краю і примножують його славу через започаткування декількох самобутніх фестивалів, серед яких найпопулярніші “ДОВБУШЕВА ЮШКА”,”ВІФЛІЄМСЬКА ЗІРОНЬКА”,”ВЕЛИКА ГУЦУЛЬСЬКА КОЛЯДА”,”ГУЦУЛЬСЬКА БРИНЗЯ”, ”ВОДОХРЕЩА” тощо.Залучення до участі в різноманітних конкурсах підвищує настрій і організаторам, і учасникам, і глядачам. Це — конкурс косарів,конкурс вусачів,конкурс бородачів,конкурс на кращу колекцію гуцульських топориків, на кращу колекцію гуцульських дзвоників тощо.

Кожного року селяни відзначають День Ясіня в жовтні місяці на Покрову. Наступного року всі будуть готуватися до 520-ої річниці заселення цієї місцевості.А все почалося з того, що пастух Іван (Данило за іншими джерелами) Струк не розрахував погодні умови і не встиг перевести отару овець через Карпати на галицьку сторону,він вирішив їх залишити на всю зиму біля величезного ясеня,зробивши навкруги своєї отари огорожу із віток інших дерев. Яке ж у нього було здивування,коли навесні він повернувся на це місце із своїм сином , і побачив, що вівці не тільки перезимували,а ще й дали приплод. Інакше як чудом вони не змогли це пояснити і вирішили на цьому місці побудувати капличку,яка пізніше перебудувалась (без жодного цвяха і збільшилась в розмірі ) і стала Струківською церквою — церквою Вознесіння Господнього – шедевром гуцульської архітектури з вишуканими пропорціями та оздобленням. Цей витвір мистецтва надихнув багатьох учасників пленеру на написання картин та підготовку до нових творчих проектів.

Старовинну гуцульську хату,якій 150 років (!!!), також можна побачити на картинах наших митців після цього пленеру. Треба відзначити,що наші художники змогли знайти красу в кожному квадратному сантиметрі цієї місцевості,бо уявлення інколи важливіші за знання. Творчі люди відчувають гармонію і красу навколо себе швидше за інших,тягнуться підсвідомо до прекрасного і всіх запрошують до цієї краси. І тому не дивно,що з кожної картини ,написаної на пленері, глядачі отримують свою порцію краси,позитиву і заряду на наступні роки, якими з ними поділився автор сюжету. Кожна картина випромінює позитивну енергію, яка дає можливість людині стати кращою і змінити світ навколо себе.

Пленеристи створювали свої шедеври, а щоб підтримати вітчизняного виробника, використовували фарби та полотна з підрамниками української фірми ROSA, сподіваючись в перспективі на підтримку і цієї фірми наших пленерів у майбутньому.

Що таке пленер для художників восени в Карпатах?

Це – можливість відчути перспективу, якою вони не можуть скористатися і насолоджуватись в своїх майстернях.

Це – можливість погратися із кольорами, коли на твоїх очах зелений ліс стає жовто-багряним (зрозуміло,чому головний засіб художньої виразності в роботах закарпатської школи- колір), коли здається, що повітря ти “нарізаєш скибками” і споживаєш,споживаєш…до несхочу…

Це – можливість отримання нових знань від своїх колег-учасників пленеру, які належать до різних шкіл,це взаємодія з різними творчими особистостями навкруги, взаємодопомога та підвищення кваліфікації.

Це- можливість продемонструвати свої напрацювання та результати своїх здобутків до і під час пленеру.

Це- налаштування своєї професійної діяльності на майбутні періоди та можливість спробувати себе і в інших напрямках та жанрах.

Це-можливість отримати інформацію про край, де відбувається пленер, про звичаї цього краю,легенди та успіхи людей,які в ньому проживають, та ще багато-багато позитиву , який не вимірюється ніякою шкалою…

Отож,запрошуємо всіх в коло наших друзів,підтримуйте нас і наші проекти і у всіх вас буде вдача.

Людмила Черватюк – організатор і куратор пленерів,автор проекту “Артвізитівка України”